... “Глина до глини, а руки все зроблять як треба./ Це вже не вміння – це дар, ніби спущений з неба./ І не дається він просто, і вже не відмовишся “доста”.../ Бо сам собі друг. І знову за круг”, – так пише про творчий процес кераміста перший україн­ський бард-піаніст, легендар­ний Сергій Шишкін у пісні “Глина до глини”, що, мабуть, най­влучніше передає леймотив цієї виставки.

 

 

 Та, попри суто мистецьку естетику виставки, реалії сьогодення знову змушують митців нагадати про себе та проб­леми. Як наголосив мистецт­во­знавець Орест Голубець, “ситуація із заводом усе наростала та наростала, і зараз вона сягнула драматичного моменту”. На жаль, “Газеті” не вдалося поспілкуватись із головою Львівської обласної організації Національної спілки художників України Олегом Микитою, якого всі звинувачують у доведенні фабрики до такого стану. Попередньо пан Микита запевнив, що на базі майна Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики створено нову “Львівську фабрику мистецтв”, в якій уже діє цех скульптури та литва, а незабаром розпочне роботу цех гутного скла. Згідно з рішенням правління, фабрику ніхто не продає і не відчужує. Як буде нас­правді – покаже час.
       ... “Я те, що тобі потрібно”, – так називається одна з робіт виставки. Хто б міг подумати, що авторка Олена Лавдер під поняттям “те, що тобі потрібно” вбачає мрійливу русалку з... ошийником. Ця робота, мабуть, найкраще характеризує ситуацію з львівською керамікою – гарною, пишною, граціозною, проте скутою залізними ланцюгами бюрократії. Музей ідей пропагуватиме нове слово у львівській кераміці до 22 жовтня.

                          

Джерело тут                                                                                                Оксана Жила